Шановні студенти 3-АД!!!!
09.03. Практичне заняття "Добір малих  форм худ. слова до рухливих ігр у різновікових групах"

Домашне завдання: Підбір лічилок для дітей дошкільного віку. Записати в зошит (від 5 до 10 лічилок)

Перевірка практичного заняття 21.03.2016 року.
Успіхів!!!!

Шановні студенти групи 3-АД. 
Зробіть конспект лекції в зошит. В кінці лекційного матеріалу питання,  на які Ви повинні відповісти в коментарях.
Бажаю успіхів!!!

Лекція.

Рухливі ігри під музику

 Одним з основних чинників естетичного виховання і розвитку творчої активності дітей дошкільного віку є музичне мистецтво. Звертаючись безпосередньо до почуттів, музичне мистецтво виховує у дошкільнят емоційну чуйність, здатність співпереживання, створює настрій радості, піднесення.
Великі потенційні можливості естетичного впливу полягають в народній музиці. Народні музичні ігри ненав'язливо, часто у веселій ігровій формі знайомлять дітей із звичаями та побутом народів, працею, дбайливим ставленням до природи, життєлюбством, почуттям гумору.
З музичним фольклором діти знайомляться в практиці дошкільних закладів на музичних та інших заняттях, у повсякденному житті, на досугах і при участі в народів святах. Народна музика викликає інтерес дітей, при носить їм радість, створює гарний настрій, знімає відчуття страху, занепокоєння, тривоги - словом, забезпечує емоційно - психічне благополуччя.
Гра - природний супутник часто життя дитини, джерело радісних емоцій, що володіє великою виховною силою. Народні ігри є традиційним засобом педагогіки. Народні ігри відображають спосіб життя людей, працю, національні звичаї, уявлення про честь сміливості, бажання володіти силою, спритністю, витривалістю, швидкістю, і красою рухів, проявляти кмітливість, витримку, творчу вигадку, винахідливість, волю, прагнення до перемоги. Радість руху, музики поєднується з духовним збагачення дітей. У них формується стійке, зацікавлена, шанобливе ставлення до культури рідного краю, створюється емоційно позитивна основа для розвитку патріотичних почуттів: любові та відданості Батьківщині. Присутність в грі музики, що супроводжує, її спочатку до кінця розвиває творчий прояв дітей у ритміці, в співі, грі на музичних інструментах. Граючи, дитина починає імпровізувати, створювати «свій» музично-ігровий образ, танець. Відбувається ненасильницький, природне розвиток музично-сенсорних здібностей дітей: активізується слухове увагу дітей, накопичується первісна орієнтування в мові музики. Діти засвоюють уявлення про тембрі і динаміці, висоті звуків і ритму. Вчаться моделювати звуковисотні і ритмічні відносини мелодії.

Рухлива гра сюжетного характеру, яка проводиться з музичним супроводом, викликає у дітей більшу зацікавленість і проходить значно жвавіше. Музика піднімає настрій дитини, вимагає її рухатися енергійніше, красиво, відповідно до характеру і форми музичного твору.

Використання музики під час проведення рухливих ігор є одним з активних спілкувань дитини з музикою. При цьому одночасно вирішуються завдання фізичного і музичного виховання дошкільників. Добираючи музику до гри, потрібно враховувати вік дітей, особливості сприйняття, рівень музичної підготовленості, а також анатомо-фізіологічні можливості рухового апарату. Кожний рух у грі має своєрідний характер, тому важливо знайти для нього відповідний музичний супровід. Наприклад, біг, стрибки на місці або з просуванням вперед потребують легкої, бадьорої музики; плавні рухи руками, повільна ходьба – наспівної, спокійної.

Музичні твори для ходьби та бігу в різному темпі, підскоків, стрибків підбирають яскраві, виразні, з чітким фразуванням контрастного характеру. Не можна довільно змінювати темп музики, підстроювати його під рухи дітей, доповнювати акорди, робити купюри. Це порушує характер музики, негативно впливає на її правильне сприйняття. У рухливих іграх основна роль відводиться руховим завданням, і музика повинна сприяти їх виконанню. В іграх, складених з вправ, що виконують в індивідуальному темпі (стрибки в гору, лазіння, метання в ціль), а також в іграх естафетного характеру – музика зайва.

В усіх вікових групах дитячого садка завдяки музиці підвищується рухова активність дітей (кількість локомоцій у ходьбі, бігу в середньому підвищується на 10-15%). Рухлива гра з музичним супроводом ефективніше сприяє формуванню правильної постави, координації рухів та їх удосконаленню. Радіючи музиці та відчуваючи красу своїх рухів, дитина емоційно збагачується, переживає піднесення, стає життєрадісною.

Перед тим як розпочати гру, дітям дають прослухати музич­ний твір, щоб вони зрозуміли його зміст, звертають їхню увагу на характер твору та на яскраві засоби музичної виразності, що відбиваються в рухах. Так, наприклад, говорять: «Послухайте, діти, як ходить, перевалюючись, клишоногий ведмедик і реве низьким голосом». Музика повільна, у низькому регістрі. Або: «Послухайте, діти, яка весела, швидка музика, у високому регістрі. Це зайчики весело стрибають на галявині, шукають грибочки, щавель, бігають з місця на місце».

 «Вигадай свій танець» (для дітей від 6 років). Ведучий стає у центр круга. У такт музиці (швидкій або повільній) він виконує декілька різних танцювальних рухів, інші копіюють його танець. Потім він торкається до котрогось учасника, той виходить у центр, вигадує свій танець, і далі по колу.

«Подаруй рух». Учасники стають у коло. Звучить весела музика. Ведучий починає танок, виконуючи якісь однотипні рухи протягом 15-20 секунд. Інші повторюють ці рухи. Потім кивком голови він дає знак наступному починати свої рухи в такт музиці, і далі подібне продовжується по колу.

«Танець п’яти рухів» (автор Габріела Рот, для дітей від 5 років). Для виконання вправи необхідний запис з музикою різних темпів тривалістю 1 хвилина кожного темпу.
1. «Плин води» – плавна музика, текучі, пластичні, м’які рухи. 1 хвилина.
2. «Перехід через гущавину» – імпульсивна музика, різкі, сильні, чіткі рухи, бій барабанів. 1 хвилина.
3. «Зламана лялька» – неструктурована музика, хаотичний набір звуків, рухи незавершені. 1 хвилина.
4. «Політ метеликів» – лірична плавна музика, тонкі витончені ніжні рухи. 1 хвилина.
5. «Спокій» – спокійна тиха музика або набір звуків, що імітують шум води, морський прибій, звуки лісу. Учасники стоять нерухомо, «слухають» своє тіло.
Після закінчення вправи запитайте в дітей, які рухи їм найбільше сподобалися, що легко виходило, а що ледве-ледве.

«Весела зарядка» (автор Афонькін С. Ю., для дітей від 4 років).
Ведучий розповідає, а інші показують у русі. «Щоб машина запрацювала, треба завести мотор. Людина, що спить, схожа на незаведену машину (діти «сплять»). Кожен з вас – господар свого тіла. Ви можете його «завести» і «вимкнути». Спробуймо. Ви – кошенята, що прокинулися. Витягніть лапки, випустіть кігтики, підніміть мордочки. А зараз ви – комашки сонечка, що впали на спину. Лапки догори, намагайтеся перекотитися зі спини на лапки. А ось ви – тигри, що крадуться у джунглях. Станемо осіннім листочком, що коливається на вітрі. Політаємо, як листочок, що відірвався. Вдихнемо якнайглибше і перетворимося на повітряні кульки, спробуємо підстрибнути і злетіти м’яко і плавно. Тягнемося вгору, як жирафи. Пострибаємо, як кенгуру, щоб стати такими ж спритними і сильними. А тепер ми – маятники, важкі, громіздкі, покачаємося з боку в бік. А зараз ми пілоти, заведемо мотор літака і злетимо. Зігнемося, як лук індіанця, і станемо пружними. Яка ваша нога сьогодні більше і вище пострибає? А скільки разів ви присядете, щоб понюхати квіточку? Молодці!»

«Танець вогню» (для дітей 5 років). Танцюристи щільно стають у коло, руки піднімають вгору. В такт бадьорій музиці опускають і піднімають руки, імітуючи полум’я. Вогнище ритмічно погойдується то в один, то в інший бік, стає то вищим (танцюють, ставши навшпиньки), то нижчим (присідають і погойдуються). Дме сильний вітер, і вогнище розпадається на маленькі іскорки, які вільно розлітаються, кружляють, з’єднуються одна з одною по дві, три, чотири. Іскорки світяться радістю і добром.

«Дзеркальний танець» (для дітей від 5 років). Учасники розподіляються на пари. Звучить будь-яка музика. Хтось із пари – дзеркало, він з точністю прагне повторити танцювальні рухи іншого. Потім пари міняються ролями.

«Намисто» (для дітей від 5 років). Учасники стають у щільне коло. Вони – намистинки красивого намиста. Тісно притискаються, кружляють на місці, не відриваючись один від одного, бігають по «шиї хазяйки», так само щільно притиснувшись. Ведучий підходить до «намиста» і намагається «розірвати» його. Якщо йому це вдається, намистинки «розсипаються» по підлозі й котяться по ній. Ведучий ловить їх по черзі, міцно тримаючи за руку першу, та – другу, спійману ведучим, третю і так далі, доки ведучий не збере знову все намисто і не зробить його щільним і міцним. Перша спіймана намистинка стає ведучою.

«Ліс» (для дітей від 5 років). Ведучий: «У нашому лісі зростають берізка, ялиночка, дуб, верба, сосна, травичка, квітка, гриб, ягода, кущики. Виберіть самі собі рослину, яка вам подобається. За моєю командою ми перетворимося на ліс. Як ваша рослина реагує на: тихий, ніжний вітерець; сильний холодний вітер; ураган; дрібний грибний дощик; зливу; спеку; ласкаве сонце; ніч; град; заморозки?»

 Питання:

1. Скласти власну музично - рухливу гру.(запис в зошиті)

2.Ваша власна думка про естетичний розвиток дітей за допомогою музично - рухливих ігр.

( відповідь в коментарях)

Матеріали приймаються до 09.03.2016 року.

  

Народні ігри, відомі нам як забава, як форма фізичного загартування,— своєрідна школа виховання, що формує поетичне мислення і мистецькі смаки. Гра була вигадана ще первісними людьми як частина складного ритуалу, який мав на меті інтенсифікувати людську енергію для найповнішого впливу на явища природи і життя. Словесний текст ігор, який зараз, наприклад у весняних іграх, має першорядне значення, довгий час був лише одним із складових елементів, і то не найголовнішим, у комплексі ритмічного руху, жесту, вигуку. У колективному дійстві, магічному ритуалі, покликаному сприяти розвиткові й росту рослин чи тварин, головним смислом руху була імітація. Весняні ігри того часу, коли вони були рослинними магічними діями і виконувались дорослими представниками роду, можна назвати вегетаційними. Пізніше вони втрачають свій магічний смисл і переходять у розряд молодіжних та дитячих забав.

 

 

Дослідження ігор дає багатющий матеріал для з'ясування історичних основ формування української нації, коріння її звичаїв, вірувань та традицій. Наприклад, відомий варіант дитячої гри у жмурки — «киці-баба» не що інше, як уривок із ритуалу, що присвячений Рожаниці і, певно, виконувався жінками, які чекали дітей. Адже смисл гри пов'язаний із ловінням дітей, а глибше — із визначенням статі майбутньої дитини, і навіть сама поза готовності «киці-баби» — простягнені вперед руки — відповідає зображенню на давніх вишивках Рожаниць. Або ж найдавніша гра «кривий танок», яким майже завжди починаються весняні ігри. Дівчатка, побравшись за руки, довгою вервечкою рухаються між трьома посадженими на землі дітьми або просто туди, куди їх тягне провідниця. Крім руху, ніякого смислу у грі немає. Словесний супровід не пов'язаний із початковим змістом ритуалу — пробудження енергії рослин, ріст яких імітується. Крім культу весняної родючості, у весняних іграх присутні шлюбні мотиви. У багатьох словесних супроводах весняних ігор зустрічаються елементи-символи обох головних мотивів цих дійств. Це може бути головний персонаж гри птах Коструб — магічний провісник весни, похорони якого символізують перемогу сонця над холодом; воротар чи ящур, які випускають або ж забирають молоду дівчину. Щодо ящура, то у цій грі знайшли своє відображення прадавні міфи та ритуальні звичаї про жертвоприношення, які знаходимо і в казках. Кілька весняних ігор, які ми наведемо, підтвердять це.

 

 

"А МИ ПРОСО СІЯЛИ, СІЯЛИ"

Дівчатка та хлопчики розділяються на дві однакові групи. Гравці з першої групи співають і наступають на супротивників, роблячи вперед кілька кроків і знову відходячи, гравці другої команди відповідають, виконуючи ті ж рухи.

 

- А ми просо сіяли, сіяли,

Ой див, Ладо, сіяли, сіяли.

- А ми просо витопчем, витопчем,

Ой див, Ладо, витопчем, витопчем.

- Та як же вам витоптать, витоптать?

- А ми коні випустим, випустим.

- А ми коні злапаєм, злапаєм.

- Та чим же вам лапати, лапати?

- Ой шовковим неводом, неводом.

- А ми коні викупим, викупим.

- А за що вам викупить, викупить?

- А ми дамо сто срібних, сто срібних.

- Не візьмемо й тисячі, тисячі.

- А ми дамо дівчину, дівчину.

- А ми дівчину візьмемо, візьмемо.

ВЕРЕБЕИ (ГОРОБЕЦЬ)

Діти утворюють коло, всередині — веребей. Коло швидко рухається, всі співають, плескаючи в долоні.

 

Киш, киш, веребей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрібні, зелененькі,

У вірчики в'ються,

Самі не беруться,

Братись не даються.

 

Веребей кидається на дітей, які утворили коло, вони розбігаються. Той, кого веребей зловить, займає його місце, і гра починається знову.

ЯЩУР

Збираються дівчата. Одну з гурту обирають за ящура, інші беруться за руки, водять хоровод і співають:

 

Ой не сиди, ящуре,

В гороховім місті,

Май собі дівку,

Як перепілку,

Котру маєш,

Собі забираєш.

Як не ймеш,

Зараз вмреш.

Завтра поранку

Сховаєм у ямку.

Пирогів напечем,

Ящура пом'янем.

А ти таки, ящуре,

Не соромайся,

Котрійсь пані поклоняйся.

Чи старій, чи малій,

Чи мені, молодій.

 

Переспівавши, зупиняються, і ящур вибирає котрусь із дівчаток і кланяється їй. Дівчина дає якийсь подаруночок. Діти продовжують гру, поки ящур не обере кожну з учасниць гри й отримає подарунки. Потім дівчата починають по черзі просити подарунки у ящура:

 

Ящурочку, голубочку,

Оддай мою худібочку,

Що я пряла, заробляла,

Із ящуром прогуляла.

 

Ящур намагається розсмішити дівчину, а та повинна дивитись в очі й не засміятись, бо інакше ящур не віддасть подарунок.

 

Дослідити глибоко походження ігор, не пов'язаних із календарними обрядами, і їхній зв'язок з ритуалами нелегко, оскільки більшість з цих ритуалів стали власне іграми, не зберігшись у практиці дорослих. Але придивившись до деяких дитячих забав, можна помітити елементи ворожіння чи випробування, поклоніння чи жертвоприношення. Цікаво, що певна кількість ігор зберегла чіткий розподіл на «дівчачі» та «хлоп'ячі», що теж вказує на давність їх по ходження. Щодо педагогічної доцільності забав, можемо з певністю сказати, що дитячі ігри — вищий прояв системного підходу до виховання дитини, у якому передбачено фізичне, естетичне, розумове і моральне формування особистості та виховання любові до праці як одне з найголовніших завдань.

Розглянемо деякі із цих ігор, назви яких найбільш відомі з літератури та спогадів дідусів і бабусь.

 

 

ГУСИ

Обираються вовк, пастух, мати і гуси. Мати трохи осторонь — дома. Пастух жене в поле гусей пасти. Вовк сидить між матір'ю і полем, де гуси. Мати починає кликати:

 

—Гуси, гуси, додому!

—Чого?

—Вовк за горою!

—Який?

—Сірий, білий, волохатий! Тікайте швидко до хати!

 

Гуси тікають, а вовк ловить. Кого впіймає, приводить додому. Мати перераховує гусей і, одного не дорахувавшись, звертається до пастуха:

 

—Де гуска?

—Продав.

—Що купив?

—Булку.

—Де вона?

—З'їв.

 

Мати б'є пастуха і знову посилає його пасти гусей. Так продовжується доти, поки вовк не переловить всіх гусей. Повернувшись з останнім гусаком, пастух зізнається, що гусей забрав вовк. Мати пропонує відібрати гусей, йдуть до вовка.

 

—Чи не бачили ви наших гусей?

—Ні, не бачив (гуси в цей час ґелґотять).

—А що то ґелґотить?

—Та то борщ кипить (гуси шиплять).

—А що то шипить?

—Каша біжить.

—Дайте-но подивлюсь,— мати відштовхує вовка,— може, то наші гуси.

 

Впізнавши своїх гусей, розтулює їм руки, які ті міцно стискають. У кого не розтулить, той буде вовком.

 

Сергей Грибков "Прятки" 1893

НЕЩАСНИЙ ОПОЛОНИК

Дівчата стають поряд і беруться за руки. Одна з дівчат, господарка, починає гру, звертаючись до когось із дівчаток праворуч:

 

—Здоров, кума! Чи ти ложки мила?

—Мила.

—А ополоник?

—Забула.

—Так не забувай, кумочко.

 

При цьому господарка намагається вдарити дівчину лозиною, а та повинна втекти попід руками інших дівчат і стати ліворуч. Гра триває, доки всі дівчата не стануть у тому порядку, що й на початку гри. Тоді господаркою обирають іншу.

 

ХРЕЩИК

Дівчата стають парами одна за другою, Дівчина попереду говорить:

 

—Горю, горю, пень!

 

Остання пара питає:

 

—Чого ти гориш?

—Красної дівки хочу.

—Якої?

—Тебе, пані молодої.

 

При цих словах остання пара розбігається, намагаючись з'єднатись перед попередньою парою, а та намагається зловити когось із них. Якщо спіймає — та, що залишиться без пари, буде «горіти», якщо ні — гра повторюється знову.

ПАНАС

Грають хлопці й дівчата. Когось обирають Панасом, зав'язують очі хустинкою, виводять на середину й обертають, питаючи:

 

—Панасе, Панасе, На чому стоїш?

—На камені!

—Що продаєш?

—Квас!

—Лови курей, та не нас.

 

Відпускають Панаса, а самі розбігаються. Він починає ловити дітей, і той, кого зловить, стає Панасом.

 

Elizabeth Adela Stanhope Forbes Hide And Seek 1820

ЦУРКА

Грають хлопчики. Креслять на землі «город» (чотирикутний, метр на метр), потім міряються на палиці, хто з гурту буде в городі (верхні), а хто піде у поле (нижні). Той, хто починає, на середині городу кладе цурку (дерев'яну, з обох боків загострену паличку 30 см) і б'є її палкою так, щоб, коли цурка підстрибне, встигнути ще хоч би раз її вдарити (кожен удар у повітрі оцінюється у 10 гил). Цурку треба бити доти, доки вона не вилетить за город. Якщо при цьому гравець не зможе вдарити її у повітрі (підмурити), він заробляє 10 гил, якщо ж підмурить, додається ще десяток гил і так далі. Вибиту з городу цурку бере один з хлопчиків з поля і кидає в город, попередньо зробивши від того місця, де лежала цурка, два кроки до городу. Якщо цурка впаде в городі, б'є наступний гравець із тих, що знаходяться у городі; впаде поза городом — продовжує грати перший і б'є цурку з того місця, де вона впала. Він грає доти, поки протилежна команда не вкине її в город.

«Городяни» б'ють по черзі та ведуть рахунок гил, поки кожному з них не буде вкинута цурка в город. Потім так само б'ють «поляни», намагаючись набрати більшу кількість гил.

Переможці вбивають цурку в землю, а переможені по черзі витягують її із землі зубами.

 

Giovanni Battista Torriglia Blind man's bluff

СКРАКЛІ

Десять круглих палиць довжиною 30—40 см — скраклів — ставлять або у шаховому порядку, або поряд по п'ять штук. Відраховують 25—30 кроків, визначаючи середину відстані («масло»). Гравці кидають палиці через всю відстань по черзі. Якщо перший гравець зіб'є скраклю, то наступний його кидок буде з «масла». Виграє той, хто зіб'є найбільше скраклів.

ДОВГА ЛОЗА

Грають хлопці, які стають один за одним обличчям у потилицю на відстані 2 метрів. Голову і спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного і стає попереду, так роблять всі по черзі.

 

Рыбаков Гавриил Федорович "Игра в жмурки"

ДІДУСЬ МАКАР

Гравці обирають з-поміж себе дідуся Макара, який повинен дізнатись, що вони робитимуть. Діти відходять від нього, загадують яку-небудь роботу: шити, рвати ягоди, танцювати тощо. Загадавши, підходять до дідуся і кажуть:

 

—Здрастуй, дідусю Макаре!

—Здрастуйте, діти. Де були, що робили?

 

Діти відповідають так, щоб трошки підказати: на городі, в садку, в хаті тощо, і показують, що вони робили. Коли дідусь вгадає, всі тікають, а він їх ловить; кого впіймає, той стає дідусем. А коли не вгадає, діти зізнаються, що робили, і теж тікають.

 

 

Як видно з наведених прикладів, ігри були різноманітні й розраховані на будь-яку пору року, до того ж ми не включили до цього переліку такий вид забави, як відгадування загадок, що було надзвичайно поширене в народі. Так само, як виявилося, народні ігри з м'ячем походження теж найдавнішого. М'ячі робились із тваринної шерсті, яку змочували і викачували у долонях, інколи м'яч обшивали шкірою. Виготовляли і м'ячі з очерету чи соломи, так само обшиваючи шкірою. Перед грою м'яч зволожували, щоб став важчим, якщо це потрібно для гри.